Блогосфера про війну
Friday, 22 March 2019 18:05![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
bytebuster posting in ![[community profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/community.png){kind=small}
ua_patriotic_warПерепост допису bytebuster: Блогосфера про війну
В интервью промосковскому Гордону Зеленский заявил — «Президент должен быть порядочным». Так вот, сам Зеленский своей деятельностью давно зарекомендовал себя не просто не порядочным человеком, а лживым подонком, моральным уродом.
Возьмем, к примеру, пятилетнее кривлянье Зеленского над Липецкой фабрикой. Разумеется, деньги не пахнут, но как оказалось на поверку, завод Рошен закрыть на России не могли по вполне конкретным причинам: из-за ареста путинским режимом его активов.
Но дело не в этом. Сам Володя в то время когда критиковал несуществующий бизнес на РФ Порошенко сам вполне успешно вел бизнес в стране-агрессоре.
И не просто вел, ведет по сей день, обогащаясь миллионами российских рубликов на крови, а путинское министерство вполне официально выделяет немалые суммы из бюджета россиян на проекты Зеленского.
Скажем, высмеивая косноязычие киевского градоначальника Кличко Вовик не подозревал, что сам станет вскоре объектом насмешек по этой причине. Алогичная словарная диарея Зеленского уже переплюнула Свирид Петровича Голохвастова вместе с Азировым.
Віталій Портников: Наші Судети
Сьогодні, за п'ять років після анексії Криму, можна з упевненістю констатувати, що аналогія із 1938 роком, з гітлерівською анексією чеських Судет, була найточнішою. І не тільки через приголомшливу схожість дій і логіки двох фюрерів – Адольфа Гітлера і Володимира Путіна, але, перш за все, через реакцію на їхні дії, міжнародну та українську.
Міжнародні гаранти нашого суверенітету і територіальної цілісності просто обдурили нас, як 80 років тому Велика Британія і Франція обдурили Чехословаччину. Але чому? А тому, що, по-перше, не хотіли зв'язуватися з агресором, а по-друге, існувала прихована, не висловлювана вголос думка, що агресор бере своє, «рідне».
Щодо Криму могли працювати все ті ж аргументи: перебування до 1954 року у складі РРФСР, більшість етнічних росіян, автономний статус і підтримка сил, які виступали за особливі відносини з Росією, а то і за приєднання до неї. Чим не Судети?
Коли Чемберлен і Даладьє вирішили віддати їх Гітлеру, вони вірили, що фюрер на цьому заспокоїться. Що все німці тепер живуть в одній державі, так чого ще хотіти? І небезпека війни відвернена!
Апетитів Гітлера вони явно недооцінили. Але і за 75 років західні політики підійшли до Криму з Судетської лінійкою. Барак Обама не випадково постійно вимагав від Путіна не вторгатися на український материк – бо міг думати, що людожер обмежиться «сакральним» Кримом. Але апетит кремлівського фюрера, як і його попередника з Рейху, передбачувано ріс під час кривавої трапези. І те, що Третя Світова війна не почалася після Криму так швидко, як почалася Друга Світова війна, пояснюється дуже просто – наявністю у сторін ядерної зброї. Не було б її – все навколо вже б палахкотіло, міста Європи знову лежали б у руїнах, французи стримували б росіян на підступах до Парижу, російська авіація зрівняла б Солсбері з землею – нікого не цікавив би знаменитий шпиль його собору... А в загиблих Києві, Одесі, Дніпрі, Курську чи Брянську ридали б на могилах синів нещасні жінки.
Всього цього, на щастя цього разу поки не сталося. Однак ми перемістилися в епоху світової гібридної війни. І кінця їй не передбачається.
Але я не буду звинувачувати у всьому Захід. На українську реакцію по Криму теж варто звернути увагу. Вона була схожа на чехословацьку.
Українці не кинулися захищати Крим так, як потім кинулися захищати материк – я маю на увазі і громадян, і саму державу. Ми просто спостерігали, як ґвалтують нашу країну – і тому, що не було сил, і тому, що було невисловлене переконання, що росіяни подавляться «сакральним» Кримом і відстануть від нас. Головною нашою метою тоді було вивести війська – вивести, а не ввести. І в цьому ми могли розраховувати на повне розуміння Заходу – того самого, «мюнхенського» Заходу.
За п'ять років ми все ще не хочемо сказати собі, що ж тоді сталося. Ми віримо, що можна розвиватися як ні в чому не бувало з відторгнутими територіями і невизначеними кордонами. Ми слухаємо ідіотів, які обіцяють «домовитися з Путіним» і запевняють, що варто нам почати жити краще і перемогти корупцію – і Крим з Донбасом самі повернуться, як в казці.
Валерій Прозапас: Якби Порошенко хотів просто влади - він би легко знайшов компроміси і з Коломойським, і з Оніщєнко-Кадировим, і з Фірташем, і ми б мали на їхніх каналах консенсунс і одобрямс, а за посаду прем'єра - Тимошенко би зараз через свою сітку топила за нього як колись за Януковича.
І ніхто б не рипався в телевізорах, не волав би про мародьоров і зраду, не проводив "расслєдованій вєка", не творив козні через вуличних відморозків, і ніхто б не розжовував людям свою позицію на сотнях зустрічей - а всі сиділи б на дупі рівно, як всі ми в часи "проффєсора".
Але Петро Порошенко обрав складний шлях отримання максимальної легітимності від народу - бо мета не влада, а продовження творення держави.
Це тільки щоб в "тайожний союз" вступити, або "нєйтралітет" берегти заодно з золотим унітазом, не треба підтримки людей добиватися. Злітав в Сочі разок, похіхікав з Путіним, домовився про ширку з ким треба - і дєло в шляпє.
А от щоби реалізувати незворотні зміни в системі функціонування держави, змінити принципи управління, прибрати російський вплив та справжніх паразитів і мародерів, відновити армію та переорієнтувати силові структури на захист національного інтересу, нарешті привести країну до рівня готовності подавати заявки до ЄС та ПДЧ - треба свідоме згуртування нації, про це більше немає з ким домовлятися.
Це його справжня амбіція, він довів, що до неї готовий.
Скоро дізнаємось наскількі готові ми.
Ось так дивиться Порох на кожну падлюку, що не зробила репоста
bytebuster: Блогосфера про війну В интервью промосковскому Гордону Зеленский заявил — «Президент должен быть порядочным». Так вот, сам Зеленский своей деятельностью давно зарекомендовал себя не просто не порядочным человеком, а лживым подонком, моральным уродом.Возьмем, к примеру, пятилетнее кривлянье Зеленского над Липецкой фабрикой. Разумеется, деньги не пахнут, но как оказалось на поверку, завод Рошен закрыть на России не могли по вполне конкретным причинам: из-за ареста путинским режимом его активов.
Но дело не в этом. Сам Володя в то время когда критиковал несуществующий бизнес на РФ Порошенко сам вполне успешно вел бизнес в стране-агрессоре.
И не просто вел, ведет по сей день, обогащаясь миллионами российских рубликов на крови, а путинское министерство вполне официально выделяет немалые суммы из бюджета россиян на проекты Зеленского.
Скажем, высмеивая косноязычие киевского градоначальника Кличко Вовик не подозревал, что сам станет вскоре объектом насмешек по этой причине. Алогичная словарная диарея Зеленского уже переплюнула Свирид Петровича Голохвастова вместе с Азировым.
Віталій Портников: Наші СудетиСьогодні, за п'ять років після анексії Криму, можна з упевненістю констатувати, що аналогія із 1938 роком, з гітлерівською анексією чеських Судет, була найточнішою. І не тільки через приголомшливу схожість дій і логіки двох фюрерів – Адольфа Гітлера і Володимира Путіна, але, перш за все, через реакцію на їхні дії, міжнародну та українську.
Міжнародні гаранти нашого суверенітету і територіальної цілісності просто обдурили нас, як 80 років тому Велика Британія і Франція обдурили Чехословаччину. Але чому? А тому, що, по-перше, не хотіли зв'язуватися з агресором, а по-друге, існувала прихована, не висловлювана вголос думка, що агресор бере своє, «рідне».
Щодо Криму могли працювати все ті ж аргументи: перебування до 1954 року у складі РРФСР, більшість етнічних росіян, автономний статус і підтримка сил, які виступали за особливі відносини з Росією, а то і за приєднання до неї. Чим не Судети?
Коли Чемберлен і Даладьє вирішили віддати їх Гітлеру, вони вірили, що фюрер на цьому заспокоїться. Що все німці тепер живуть в одній державі, так чого ще хотіти? І небезпека війни відвернена!
Апетитів Гітлера вони явно недооцінили. Але і за 75 років західні політики підійшли до Криму з Судетської лінійкою. Барак Обама не випадково постійно вимагав від Путіна не вторгатися на український материк – бо міг думати, що людожер обмежиться «сакральним» Кримом. Але апетит кремлівського фюрера, як і його попередника з Рейху, передбачувано ріс під час кривавої трапези. І те, що Третя Світова війна не почалася після Криму так швидко, як почалася Друга Світова війна, пояснюється дуже просто – наявністю у сторін ядерної зброї. Не було б її – все навколо вже б палахкотіло, міста Європи знову лежали б у руїнах, французи стримували б росіян на підступах до Парижу, російська авіація зрівняла б Солсбері з землею – нікого не цікавив би знаменитий шпиль його собору... А в загиблих Києві, Одесі, Дніпрі, Курську чи Брянську ридали б на могилах синів нещасні жінки.
Всього цього, на щастя цього разу поки не сталося. Однак ми перемістилися в епоху світової гібридної війни. І кінця їй не передбачається.
Але я не буду звинувачувати у всьому Захід. На українську реакцію по Криму теж варто звернути увагу. Вона була схожа на чехословацьку.
Українці не кинулися захищати Крим так, як потім кинулися захищати материк – я маю на увазі і громадян, і саму державу. Ми просто спостерігали, як ґвалтують нашу країну – і тому, що не було сил, і тому, що було невисловлене переконання, що росіяни подавляться «сакральним» Кримом і відстануть від нас. Головною нашою метою тоді було вивести війська – вивести, а не ввести. І в цьому ми могли розраховувати на повне розуміння Заходу – того самого, «мюнхенського» Заходу.
За п'ять років ми все ще не хочемо сказати собі, що ж тоді сталося. Ми віримо, що можна розвиватися як ні в чому не бувало з відторгнутими територіями і невизначеними кордонами. Ми слухаємо ідіотів, які обіцяють «домовитися з Путіним» і запевняють, що варто нам почати жити краще і перемогти корупцію – і Крим з Донбасом самі повернуться, як в казці.
Валерій Прозапас: Якби Порошенко хотів просто влади - він би легко знайшов компроміси і з Коломойським, і з Оніщєнко-Кадировим, і з Фірташем, і ми б мали на їхніх каналах консенсунс і одобрямс, а за посаду прем'єра - Тимошенко би зараз через свою сітку топила за нього як колись за Януковича.І ніхто б не рипався в телевізорах, не волав би про мародьоров і зраду, не проводив "расслєдованій вєка", не творив козні через вуличних відморозків, і ніхто б не розжовував людям свою позицію на сотнях зустрічей - а всі сиділи б на дупі рівно, як всі ми в часи "проффєсора".
Але Петро Порошенко обрав складний шлях отримання максимальної легітимності від народу - бо мета не влада, а продовження творення держави.
Це тільки щоб в "тайожний союз" вступити, або "нєйтралітет" берегти заодно з золотим унітазом, не треба підтримки людей добиватися. Злітав в Сочі разок, похіхікав з Путіним, домовився про ширку з ким треба - і дєло в шляпє.
А от щоби реалізувати незворотні зміни в системі функціонування держави, змінити принципи управління, прибрати російський вплив та справжніх паразитів і мародерів, відновити армію та переорієнтувати силові структури на захист національного інтересу, нарешті привести країну до рівня готовності подавати заявки до ЄС та ПДЧ - треба свідоме згуртування нації, про це більше немає з ким домовлятися.
Це його справжня амбіція, він довів, що до неї готовий.
Скоро дізнаємось наскількі готові ми.
Ось так дивиться Порох на кожну падлюку, що не зробила репоста